За більше ніж 20 років роботи в журналістиці Роман Скрипін здобув імідж провокативного та незалежного медійника. Його кар'єра розпочалася ще в студентські роки з газети у рідній Полтаві. Далі – "УТН", "СТБ", "РБК – Україна", "5 канал", "ТВі" та "Підйом" на "Новому каналі". Роман Скрипін був одним із засновників Громадського ТБ, а зараз займається просуванням власної медіа-платформи Skrypin.ua. У Чернівцях Роман провів публічну дискусію для журналістів та блогерів. Weche поспілкувалися з Романом Скрипіним перед початком дискусії.
Сьогодні була на вашій розмові зі студентами-журналістами в ЧНУ, ви там запитали, що для них журналістика? А що для вас журналістика?
Отак студентів щось запитаєш, а потім сам не знаєш, як викручуватись. Я ж там пояснив, що журналістика – це життя. Якби світ був досконалий, то редакційні настанови складалися б із кількох пунктів. Один із них – це те, що журналіст має бути свідомим того, що він робить і розуміти, що він несе відповідальність за свої вчинки. Журналістика – це спосіб життя, який призводить до професійної деформації, коли ти з людьми нормально спілкуватися не можеш. Ти всюди хочеш щось "розколупать", дізнатись. Я не раз чув від людей, далеких від політичного життя, що: "От, журналюга, ти без цього не можеш". Робота журналістом накладає свій відбиток, коли ти не можеш нормально, як споживач, читати будь-яке видання або дивитися телевізор чи YouTube. Ти зауважуєш, що не так, і що би ти зробив по-іншому.
Як вам сьогоднішній досвід викладання в університеті?
Це з мого боку – благодійність. Коли я почув, що будуть студенти, то відразу погодився, бо знаю, що для них це важливо. Я і себе пам'ятаю в студентські роки: худенький, скромний, не те що зараз. Сказати, що це найкращий час, я теж не можу, бо пішов працювати одразу ж на першому курсі. До цього ще рік працював у місцевій газеті. Я ж перший рік вступав – не вступив, і пішов працювати.
Що ви помітили найперше, коли приїхали в Чернівці?
Архітектура – шикарна, все добре, але трошки вона занедбана і заляпана. Цим багато хто страждає. Це недоліки впорядкування. Я не знаю, чи помічаєте ви, що у вас все довкола обплутано дротами. Занедбаність впливає потім на людське світосприйняття і на ставлення до себе. Це впливає на культурний рівень, а потім впливає на вибір. І маємо замкнене коло. Треба, в першу чергу, зробити життя комфортним. Щоби людям хотілося щось робити тут. Залишатися і любити ту землю, де вони живуть. Така, більш філософська штука. Бо критикувати, і казати, що у вас все погано, було би неправильно. У вас нічим не краще, ніж в інших містах. Питайте про це в міської влади, а не у мене. Я лише турист, приїхав і не бачу позитивних змін із 2015-го року. Пройшло вже три роки. Розумієте, все має амортизацію і про все потрібно дбати.
А скільки разів ви вже були у Чернівцях?
Перший раз був у 2005-му. Це була зима. Що я міг побачити зимою в Чернівцях? Ми тоді були транзитом, і я вже навіть не пам'ятаю, куди і звідки їхав. Чернівці – як квітка, що розпустилася, а потім її ніхто не поливав.
Перейдемо до основної теми нашої розмови. Чи може медіа бути незалежним, яке отримує кошти не тільки від українців на краудфандинговій платформі, але й інвестиції від бізнесменів?
Усі в Україні ставляться до бізнесменів дуже дивно. Якщо ти бізнесмен, значить у тебе купа грошей. Насправді, бізнес – це не так просто. Вести його і бути успішним дуже складно. Не треба брати на себе зайвих обов'язків, і говорити, що "я за прозорість і чистоту", а потім порушувати це. Тому я не знаю, наскільки вони незалежні. Це ж треба знати фінансування, звідки воно береться, як витрачаються гроші, хто за цим стоїть. У чому проявляється незалежність? У тому, що вони б'ють себе в груди?
Можливо ви знаєте, що у Чернівцях за минулий рік відкрилося кілька медій, які називають себе незалежними...
Ви про ті, які в загальній системі суспільного? Ну, будемо зараз всі разом сміятися вголос. Останні події показують, що вони навіть дуже залежні від фінансування з боку держави. Над ними знущається Кабінет Міністрів, недофінансовуюючи. Так у чому незалежність? Тобто ми будемо їсти мівіну і знімати на мобільні телефони репортажі, бо у нас камер немає, так? Ок, це не обов`язково робити в системі суспільного телерадіомовлення. Ви можете на телефон знімати будь-який відос, викладати його собі на YouTube і бути журналістом. І навіть назветеся медіа. І навіть незалежним. Але це цікаво. Просто незалежних медіа по всій Україні вкрай мало. Є самодостатні, я наводив сьогодні в університеті приклади. Це новинарні проекти. І ще є кілька проектів, які є незалежними. От скажімо, як би це смішно не звучало, але це Дмитро Гордон. От його медіа – незалежне. Воно самодостатнє, і він, напевно, навіть заробляє на тому, що у нього є студії, які він продає. А ми не продаємо студії. Я би теж хотів їх продавати, аби бути прибутковим, але я не знаю, що мені заважає.
На 16+ приходять дуже різні люди, інколи суперечливі, такі як Насіров. Чому ви вирішили його запросити на інтерв’ю? І як часто вам відмовляють в інтерв’ю?
Ну як, вийшло це випадково. Просто запросили на інтерв'ю, і він погодився. До речі, щойно мій адміністратор написала мені повідомлення, що всі запрошені на інтерв'ю відмовилися, а ефір має вийти завтра зранку. З ким він буде, поки навіть сам не знаю.
Усе частіше журналісти, які не хочуть прогинатися під власників медіа тікають у блогерство. На вашу думку, це позитивна перспектива? І до чого вона може призвести?
Ні до чого це не призведе. Блогерство – це сходинка між початківцями і журналістикою. Деякі блогери заробляють, між іншим. А чи можна вважати блогерів журналістами, я не знаю. Блогери всі змагаються за лайки, як правило. А чому? Тому що можна продавати свої пости. Я, правда, ніколи не продавав свій пост за певну ціну. Продається кількість контактів. Серед блогерів теж потрібно просіювати, хто є хто, про що вони там пишуть. Але я думаю, що це певний етап. Шукати якогось висновку немає сенсу. Це зміна ландшафту і середовища, в якому ми є. Була монополія на комунікацію суспільства, політики і т.д. Це були традиційні, регульовані ЗМІ. Зараз у них цієї монополії немає. От я ні у кого не просив ні ліцензії, нічого. І не збираюся просити. А є інший канал, який мусить ліцензуватися і далі дотримуватися правил, які встановлює Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Це змінений ландшафт? Змінений. Монополія є, а конкуренція зростає, і це добре. Журналістика – це джунглі, коли один з'їдає іншого. Так склалося у природі.
Романе, ви вже багато років працюєте в медіа-бізнесі, могли би багато чому навчити журналістів-початківців. Чи не було у вас ідеї створити майстер-класи або курси Романа Скрипіна?
Якби у мене було багато часу, тоді можна було би щось таке собі придумувати. На читанні лекцій заробляють люди, які вже відійшли від справи. А я не знаю, коли відійду від справи, і в який спосіб, тому що я не Бог. І коли хтось починає вигадувати якусь перспективу, мені стає дуже смішно. Бо є така штука, як іронія долі. От Юлія Тимошенко завтра вийде із "Житнього ринку" в Києві, а там трамвай ходить. Торба в один бік, картопля розсиплеться, "лабутени" в інший бік. І все! Або вона буде вигулювати свого песика, або він її з'їсть.
Як вберегтися на плаву незалежним медіа-платформам у сучасних українських реаліях так, аби не продатися і не закритися через відсутність коштів?
Я порад не даю. А мої консультаційні послуги – тільки за окрему плату. От ви прекрасна людина. Але це полягає в площині 1:0. Ви завжди обираєте в житті, як схибити або не схибити. І третього не дано. Якщо ви думаєте, що щось середнє буває, то все одно ця ситуація зводиться до того, аби сказати "так" або "ні". І це вже ваш вибір: продаватися чи не продаватися. От і всі поради. Бути собою і керуватися стандартами "ВВС". Я ж на початку казав про досконалий світ. Якщо хочете комусь допомогти – допомагаєте. Якщо хочете нагодувати песика – годуєте. Якщо не хочете – не годуєте, песик помре.
Спілкувалася Юлія Панаетова
Фото Василя Салиги
Схожі публікації
У Чернівцях провели лекцію-інтерактив про ООН та Цілі Сталого Розвитку
Основною ціллю організації є підтримка миру на планеті та розвиток дружніх відносин між країнами
Читати даліЯрослав Грицак презентував книгу “Нарис історії України: Формування модерної нації XIX-XX століття”
Книга написана доступною мовою без прикрас та перебільшень
Читати даліУ Чернівцях читатимуть вірші про Париж та Пауля Целана
22 червня відбудеться презентація дебютної поетичної збірки Павла Матюші «Париж.Сплін»
Читати даліКерівниця фонду Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон презентувала книгу рецептів
У книзі зібрані всі рецепти українських страв, які родина відтворила живучи в Америці
Читати даліПоетичні читання в Решетилівці, творчий вечір Ади Роговцевої та винний вечір у Полтаві
Чим відзначився перший день Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava
Читати даліУ Полтаві стартує Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava
Програма фестивалю 2019
Читати даліУ Чернівцях відбулася зустріч із німецьким письменником Гансом Берґелем
Колишній політичний в’язень розповів про європейську літературу на Буковині
Читати даліСтуденти УАЛу організували виставку з біографічними історіями чернівчан
Учасниками проекту «Бумеранг» стали 5 людей літнього віку
Читати далі