18 квітня у прокат вийшов черговий спін-оф серії «Закляття», яка належить студії New Line Cinema», дочірньому товариству «Warner Bros.». Щороку ця франшиза активно розростається. Початок процесу поклав режисер фільмів «Закляття» та «Закляття 2» Джеймс Ван, тому франшизу назвали його хоррор-всесвітом. Із часом він довірив продовження молодим авторам, залишившись продюсером. «Прокляття Ла Йорони» зняв Майкл Чавес, який раніше працював над візуальними ефектами та монтажем. До переліку спін-офів, присвячених епізодичній нечисті зі всесвіту, на даний момент входять «Анабель», «Анабель: Створення», «Монахиня». Крім того, у 2017 «Warner Bros.» влаштувала конкурс короткометражок, які би вписалися по духу у всесвіт «Закляття». Виграли роботи «Медсестра», «Сповідь» та «Що трапилося з мамою?».
Події стрічки розгортаються через 6 років після фіналу «Анабель». Головною героїнею виступає вдова Анна Гарсія (Лінда Карделліні), яка виховує двох дітей. Вона працює у службі соціального захисту. Під час перевірки одного з випадків загибелі дітей, Анна зустрічає привид жінки, яка плаче. Запідозривши у цьому підступ, героїня починає детально розбирати подробиці останнього виклику. Зрештою вона знаходить багато спільних рис між цим випадком і жахливими надприродними явищами, які переслідують її сім’ю. Заручившись допомогою місцевого священика, Гарсія з’ясовує, що на дітей полює Ла Йорона. Її привид наводить нещастя на тих, хто почує її плач. Тож Анна мусить об’єднатися зі священником, аби подолати примару.
Образ Ла Йорони прийшов із мексиканського фольклору. Колись давно ця жінка у пориві люті втопила власних синів через зраду свого чоловіка і, як вже заведено у подібних випадках, наклала на себе руки. Після смерті вона не знайшла спокою і стала привидом, продовживши злодіяння. Із часом казка стала відомою завдяки кільком екранізаціям у фільмах і серіалах. У «Проклятті» Ла Йорону перенесли у Лос-Анджелес другої половини ХХ століття.
На жаль, фільм вийшов дещо затягнутим, навіть при мінімальному хронометражі у півтори години. Хоррору важливо дотримуватися необхідного темпу для утримання глядача у напрузі. Для дотримання правил, автори спробували компенсувати брак динаміки скрімерами. Натомість вийшла квола оповідь із секундними перервами на чиюсь страшну пику. На жаль, велика кількість режисерів досі не розуміє, що у жахах ключову роль грає атмосфера, розкриття персонажа та його подача. Загальному тону стрічки бракує латиноамериканського колориту із першоджерела. Фільм більше схожий на стандартний камерний хоррор. Лише нечасті театральні готичні вкраплення виправдовують бутафорію.
Гумор, зрідка присутній у діалогах, насторожує. Складається враження, наче сценарист не знав, як привернути увагу залу, і вирішив розбавити оповідь жартами. Втім вони максимально недоречні. Більше того після них все дійство видається карикатурним, опускаючись усе нижче і нижче по шкалі жаху.
Акторська гра базується не на особистих талантах учасників зйомки, а на списку характеристик типових героїв хоррора. Мати, на яку звалилась турбота за дітлахами, ледь встигає займатися їхнім вихованням та працювати. Анна постійно стомлена, розчарована та пригнічена. До всіх негараздів додається настирливий дух, який планує замордувати малих. Останні принаймні не дратують своєю грою, а проводять час із ледь натягнутими переляканими чи настороженими обличчями. Звісно ж у компанію має затесатися добрий наставник чи охоронець сім’ї, який і допоможе впоратися беззахисним із небезпечним противником. Від інших годі й чекати підтримки. Про індивідуальні риси можна і не згадувати.
Свого часу всесвіт Джеймса Вана знаменував сходження нової епохи хоррорів – вражаючих, пронизливих та неординарних. У перших роботах помітні старання над сценарієм, цікаві операторські ходи, невдавані емоції, що демонстрували актори. Та навіть із заохоченням свіжої крові, серія все одно схилялася до старого курсу франшиз жахів. «Монахиня» стала першим дзвіночком. Назовні вилазили старезні штампи та стереотипні образи. Сюжет ставав нудним та передбачуваним, логіка сильно страждала, арки персонажів додавалися для збільшення хронометражу і зовсім не впливали на розкриття особистостей. Саундтрек просто моторошний, не більше і не менше. Невідомо, що станеться далі. Однак в продюсерів вже є плани на кілька майбутніх фільмів. Якщо вони підуть по тій самій лінії, всесвіт розпишеться у власному ж некролозі. Тим паче Майкл Чавес має зняти третю частину в основній серії.
Дивився Дмитро Сидоренко