Жанр: драма, пригоди, сімейний, комедія,
У головних ролях: Еван МакГрегор, Гейлі Етвел, Бронте Кармайкл, Марк Ґетісс, Джим Каммінгс
Режисер: Марк Форстер
Дорослий Крістофер Робін живе у Лондоні зі своєю сім’єю, сумлінно працює на нудній роботі і давно не згадує щасливі дитячі роки. У нього ледь вистачає часу на відпочинок із рідними. Колись давно Крістофер Робін разом з товаришами Вінні Пухом, Іа-Іа, Кроликом, Совою та Кенго безтурботно гасав Стоакровим лісом, отримуючи від цього неабияке задоволення. Тож саме час вирватися з обіймів рутини. Несподівано до Крістофера Робіна навідується Вінні Пух - йому потрібна допомога старого друга. Ведмідь загубив своїх друзів і немає гадки, де їх шукати. Ця пригода має нагадати Крістоферу про те, що життя не повинно бути сумним і одноманітним.
Головне одразу не переплутати цю стрічку з її попередником "Прощавай, Крістофер Робін", який вийшов у 2017 році. Він розповідав про автора книги Алана Мілна. Картинка вийшла вишуканою, а бекграунд атмосферним. А у теперішній стрічці мова йтиме про сина відомого письменника і його пригоди з плюшевими друзями. Так чи інакше, фільми розповідають про те, що слід радіти життю у будь-якому віці та не вестися на нісенітниці дорослішання. У всьому має бути баланс.
"Прощавай, Крістофер Робін" був доволі серйозним фільмом із військовими флешбеками, наївною дитячою мудрістю і пошуками себе. Тобто стрічка поєднувала людей різного віку, показуючи емоції переживання обох сторін. Вона також зображала сумніви і недоліки поколінь, демонструючи шляхи їх вирішення. А от наш "Крістофер Робін" - це стовідсотковий продукт "Діснею" із властивими йому казковими елементами і абсолютною перемогою добра. Він поверхньо проходиться по всім можливим кліше, зовсім не цураючись цього. Вінні Пух виступає у ролі такого собі тренера, який мотивує Крістофера здатися в полон ностальгії, бо "раніше було краще". Тут теж є флешбеки, однак вони аж ніяк не вписуються в оповідь, яка майорить не зв’язаними смисловими контрастами. Навіть у книзі Алана Мілна зустрічалися складні судження. Проте режисер робить із цього максимально простий посил. Це дивно, тому що до цього Марк Фостер показував, що може знімати цільне різнопланове кіно.
![Odoo CMS - велика картинка](https://storage.googleapis.com/106a155c-ff12-11e7-a391-02420a000013-fs/6e2/6e2fd75f1fb11671e17a7254e6a4e5c65c2d3b30/Christopher-Robin-kadr_6.R1366x911.jpg)
Така позиція може виглядати грубо, тому що "Крістофер Робін" все ж таки більше розрахований на дитячу аудиторію. Однак не слід плутати "кіно для дітей" зі старезною банальщиною. Крім того, до жанру приставлений пунктик "сімейне". Тобто і батьки не повинні сумувати під час перегляду. Наприклад, дві частини "Паддінґтона" чудово впоралися з цим завданням. Злодій там був хоч і карикатурний, але у нього була мотивація. Антагоніст "Крістофера Робіна" - це типовий негідник, "злий, бо злий". Крім того, він ще й накладається на штамп протагоніста, який "вкалує на нудній офісній роботі на боса-тирана, який ненавидить всіх направо-наліво просто так".
![Odoo CMS - велика картинка](https://storage.googleapis.com/106a155c-ff12-11e7-a391-02420a000013-fs/249/249561fcfa5e03440f27e6890ec9da7d36e972e1/Christopher-Robin-kadr_2.R1366x911.jpg)
"Крістофер Робін" демонструє водночас як неузгоджену оповідь, так і вражаючий візуал, який мав би її втілювати. Існує ціла гама кольорів, підібрана під настрої картини. Якщо у Паддінґтона Лондон був затишним і теплим містечком, то у Крістофера і його друзів так виглядають їхні спогади про безтурботне минуле. Це одразу ж приголомшує і приковує увагу глядача аж до самого кінця стрічки. Юен МакГрегор чудово ладнає як з андроїдами, так і з анімаційними тваринками. Шкода, що йому тут майже нічого відігравати. Ця стрічка не зачаровує милою казкою і не зацікавлює психологічними роздумами. Вона прямолінійно розповідає історію по стандартній формулі "Діснею". Прихильникам такого стилю точно прийдеться до душі.
Дивився Дмитро Сидоренко