Українсько-канадський художник Тарас Полатайко знаний у світі провокаційними перформансами, картинами та фільмами, якими він випробовує соціальні норми, усталені правила та історію. Він народився в Чернівцях, але виїхав з України ще в 1983 році. Тарас навчався в Московії, а з 1989 року жив та працював у Канаді та США. Там він творив, викладав та презентував свої роботи на міжнародному рівні.
У 2014 році через події Революції Гідності Тарас повернувся в Україну. Він пояснює: хотів бути частиною змін. У Чернівцях художник розпочинає громадську діяльність, а також відкриває Центр сучасного мистецтва Бункер.
Тарас згадує, що, живучи в Канаді, все одно повертався думками у Чернівці.
"Місто, в якому ти виріс, такого ніде не знайдеш. Тут кожен камінь тобі про щось говорить"
Тарас Полатайко, художник
Художник поїхав з рідного міста, щоб втекти від "совковості". Але, повернувшись, побачив нове європейське, загорнуте в пострадянську обгортку.
Тарас любить Чернівці, їх історію і мультикультурну сутність. Та водночас вони дратують його міфами про "маленький Париж", фейковою толерантністю, небажанням прощатися з радянським минулим.
Тарасові Чернівці – неідеальні, суперечливі, красиві й розбиті. Для нього місто має багато білих плям, які іноді помічає тільки він.
Про місця зі стертою пам'яттю в Чернівцях художник розповів Weche.
Пам’ятник загиблим воїнам буковинського полку був збудований у 1901 році для буковинців, які служили в усіх війнах. Наприклад, Сидір Воробкевич, Юрій Федькович, брати Кобилянські. У 1949 році в Чернівці приїхав Хрущов. Після екскурсії генсек сказав, що місто дуже красиве, тільки тут забагато "фашистських орлів". 10-метровий пам’ятник з бронзовим орлом, який крилами захищає прапор полку, одразу знесли.
Сьогодні в центрі Чернівців на на уламках пам’ятника – хрест. Коли з дитинства живеш у місті, сприймаєш все як належне. Але читаючи історію і натрапляючи на такі "білі плями", помічаєш місця, які раніше минав.
Міська рада постійно обіцяє відновити меморіал буковинським воїнам. Проте навіть з часів Незалежності України все тут залишається в розваленому вигляді.
Пам’ятник загиблим воїнам буковинського полку. Джерело фото
Портретна галерея почесних громадян міста Чернівці у Ратуші. Тут є почесні міліціонери, секретарі обкомів компартії, доярки, і навіть Іво Бобул. А от Пауля Целана, Фредерика Кіслера, Рози Аусландер, Ольги Кобилянської, Вільгельма Райха – їх усіх немає. І це теж дуже багато говорить про сучасні Чернівці. Тут наш пантеон, який відображає місто.
З 1823 року століття на Центральній площі міста простояла П’єта. Це був перший скульптурний пам’ятник у Чернівцях. У 1923 році під час румунської окупації П’єту перенесли до Костелу Пречистого Серця Ісуса, де вона залишалася до 1950-их років, а потім кудись зникла.
Два роки тому одна з чернівецьких церков виявила ініціативу відновити перший пам’ятник, присвятивши його Небесній Сотні. Після цього у місті почався скандал. Відновлення скульптури не дозволили через те, що на Центральній площі вже є одна домінанта – пам’ятник Тарасу Шевченку. Церкві, яка вже мала кошти для П’єти, відмовили, на цьому місці залишився дерев’яний хрест.
П’єта. Фото з архіву Тараса Полатайка
Узвишшя Гьобеля – особливе та специфічне місце для Чернівців. На мапі 1911 року тут була обсаджена деревами алея, якою спускалися від нинішньої вулиці Богуна до залізничного вокзалу. Колись там був ресторан "Узвишшя Гьобеля" з лавочками та затишними альтанками серед яблуневого саду. Після зсуву 1964 року від алеї залишився тільки невеликий фрагмент. Сад існує до цього часу в занедбаному стані. Нижній вхід зберігся. Сам схил зі столітнім буковим лісом зараз законсервований жахливими прибудовами і недоступний.
Тарас Полатайко зареєстрував петицію з пропозицією відновити парк у самому центрі міста. Міська рада пообіцяла виділити кошти, проте ніхто досі цим не займається.
Ресторан "Узвишшя Гьобеля". Фото з архіву Тараса Полатайка
Ялина Петера Деманта. У цьому будинку в минулому столітті жив письменник Петер Демант. У 7 років він посадив тут ялину, яка збереглася ще до цього століття. Але десь 6 років тому дерево чомусь зрізав Зелентрест. Тут – ще одне місце зі стертою пам’яттю. Сюди б приходили туристи, але зараз від дерева залишився тільки пеньок.
Ялина, яку посадив Петер Демант. Фото з архіву Тараса Полатайка
Коли Тарас повернувся, у нього була ейфорія від міста. Чернівці робили його щасливим. Художник ходив вулицями, згадував дитинство, відчував, наскільки місто йому близьке.
Зараз Тарас живе в Чернівцях, які сам придумав. А потім періодично наштовхується на реальність. На хамство і рагульство, яких тут вистачає. Це вбиває романтизм Чернівців, який він створив у своїй голові.
"Чернівці мають дуже насичену історію. Якщо її знати, починаєш цінувати місто, захоплюватися ним. Бо, врешті-решт, Чернівці – це не каміння, а люди".Тарас Полатайко, художник
Спілкувалися Анна Дубець та Оксана Чорна
Фото Галини Волощук
Схожі публікації
У Чернівцях провели лекцію-інтерактив про ООН та Цілі Сталого Розвитку
Основною ціллю організації є підтримка миру на планеті та розвиток дружніх відносин між країнами
Читати даліЯрослав Грицак презентував книгу “Нарис історії України: Формування модерної нації XIX-XX століття”
Книга написана доступною мовою без прикрас та перебільшень
Читати даліУ Чернівцях читатимуть вірші про Париж та Пауля Целана
22 червня відбудеться презентація дебютної поетичної збірки Павла Матюші «Париж.Сплін»
Читати даліКерівниця фонду Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон презентувала книгу рецептів
У книзі зібрані всі рецепти українських страв, які родина відтворила живучи в Америці
Читати даліПоетичні читання в Решетилівці, творчий вечір Ади Роговцевої та винний вечір у Полтаві
Чим відзначився перший день Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava
Читати даліУ Полтаві стартує Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava
Програма фестивалю 2019
Читати даліУ Чернівцях відбулася зустріч із німецьким письменником Гансом Берґелем
Колишній політичний в’язень розповів про європейську літературу на Буковині
Читати даліСтуденти УАЛу організували виставку з біографічними історіями чернівчан
Учасниками проекту «Бумеранг» стали 5 людей літнього віку
Читати далі