Чи не кожен турист, зібравшись до Чернівців, прочитає десь в інтернеті, що це маленьке й затишне місто. І ще: виявляється, його можна пішки обійти вздовж і впоперек за вихідні. Нагодований солодкими фразами типу «маленький Відень», «другий Париж» чи «український Гоґвортс», мандрівник швидко збирає необхідні речі в рюкзак і рушає на зустріч пригодам. Навушники, книжка, чай і ритмічне тарахкотіння потяга, що заколисує краще від будь-яких розрахунків зі слониками – ідеальна подорож!
Хтось побіжить до найближчого вокзалу, хтось скористається мобільним додатком, а хтось – взагалі спробує на собі нові «фішки» Укрзалізниці у вигляді замовлення квитків від спеціального чат-бота. Однак головна пригода попереду.
Раптом виявляється, що прямих рейсів не так вже й багато, а приїхати в умовний ранок суботи теж не вийде, бо саме в п’ятницю потяг не їде. Раптом виявляється, що квитки за тиждень до поїздки вже повністю розпродані. Є тільки варіанти з пересадками – звісно, дорожчі, і, звісно, страшенно довгі. Може скластися так, що сама дорога триватиме довше, ніж перебування у місті. Така собі перспектива «захопливої» подорожі, як на мене.
Засмучений мандрівник у кращому випадку піде шукати альтернативу: автостоп, рейсові автобуси, бла-бла-кари та іншу нечисть. У гіршому ж випадку він махне рукою на ту Буковину і поїде спокійно собі, наприклад, до Львова чи Івано-Франківська. 1:0 не на нашу користь.
Працює це і у зворотньому порядку. Моя туристична спроможність продиктована, за великим рахунком, трьома напрямками: київським, львівським та одеським. Якби раптом я захотів потрапити до Тернополя чи Ужгорода, то доведеться все одно їхати у Львів і там пересідати на інший потяг. Не зовсім комфортно, правда ж?
Хотілось би сказати: «Бог із тими периферійними містами, зате маємо гарне сполучення з морем, кавою і столицею!» Але й тут усе далеко не так чудово. Про одеський потяг взагалі ходять примарні історії: там і жінка разом з полицею падала, і сніг залітав, бо вікна були відкриті. Львівський потяг неабияк мене тішив, коли я вчився на першому курсі університету. Тоді був ідеальний розклад руху, що дозволяв приїхати до міста Лева буквально на день: відправлення з Чернівців о 1 годині ночі, прибуття о 7 ранку, – приблизно такий самий графік припадав і на зворотній шлях. Також зручним був швидкісний потяг, що справлявся зі шляхом всього за 4 години і вже о десятій ранку ми могли смакувати львівську каву з пляцками. Однак із тих чи інших невідомих мені причин – влітку швидкісний не їздить. Ідеальний Ковель теж змінив графік і тепер до Львова доводиться приїжджати о третій ночі. Звісно, у тому теж є своя романтика: нічне місто, яке поступово прокидається на твоїх очах, крамнички відчиняються, порожні вулиці. Однак після такого бадьорого приїзду, як свідчить досвід, приходить смертельна втома і сон. Будь-де: на траві, в кав’ярні, у якомусь приміщенні фаст-фуду – скрізь, де є тепле й м’яке місце. Інший рейс приїжджає аж о десятій вечора – теж такий собі варіант. Зате зворотній шлях залишився незмінний – о сьомій ранку вже вдома.
Єдиним форпостом відносної зручності й постійності для мене був саме київський потяг. Я був упевнений, що зможу будь-якого дня поїхати до столиці, головне – вчасно купити квитки, за два або й за три тижні до поїздки. Теплі вагони, привітні провідники – все мені тут подобалося і продовжує подобатись, незважаючи на вік цих вже підтоптаних дизельних монстрів. Нічний рейс, ранкове прибуття як в один бік, так і у зворотній. Здається, це був ідеальний рейс. Я міг би звісно виголосити ноту невдоволення дивним маршрутом, який пролягає під самим українсько-молдавським кордоном чи поспішним вимкненням світла у вагоні, через що не вдається вдосталь начитатися, але це досить умовні недоліки.
Було б доречно згадати, що все вище і нижче сказане стосується такою ж мірою до людей, які подорожують не з туристичною метою, а діловою. Хтось їздить до рідного краю в гості, хтось постійно у відрядженнях. Можна навіть сказати, що ці люди більше страждають від залізничного маразму, адже в них є конкретні дні, коли потрібно приїхати/поїхати. Туристи ж натомість можуть перенести свою пригоду.
То до чого я все це розповідаю? Стало відомо, що з початку лютого, щоденний київський потяг вже не такий щоденний. Він уже їздить через день, судячи з оновленого розкладу руху від «Укрзалізниці». Другий, четвертий і шостий день тижня. Поневолі згадується дивний забобон про те, що парні числа – на біду. Чи віщує нам це скорочення інфраструктурну катастрофу?
Залізничники вважають, що ні. За їхніми звісно ж не опублікованими даними, вагони їздять неповні, відповідно і рентабельність страждає. Хоча мій досвід підказує, що вагони зазвичай «забиті». Можливо, це пов’язано з тим, що раніше до столиці я їздив у вихідні дні або напередодні вихідних. Громадські активісти та інші небайдужі до міста та потягів люди б’ють у дзвони – черговий міст між материком і осторовом Чернівці рветься! Хай ми не можем збудувати нові залізничні шляхи, так навіщо пригнічувати вже існуючі?
Уже вкотре я помічаю певну тенденцію у діях української влади: замість того, аби боротися з проблемою, шукати якісь нестандартні рішення: вони просто вирішують проблему шляхом тотальної заборони або скорочення. Це ніби лікар, який замість лікування руки відправляє тебе на її ампутацію: ніби і вилікував, але якось халтурно.
Отака халтурність нас і губить. Шукати прості рішення – гарний принцип, але не завжди дієвий. Поворушать мізками наші верховні залізничники чи так і продовжать відрізати регіони один від одного? Хтозна. Однак маю надію, що колись той турист таки сяде в потяг і приїде сюди – я маю що йому розказати.
Фото Єгора Дьоміна
Схожі публікації
У Чернівцях провели лекцію-інтерактив про ООН та Цілі Сталого Розвитку
Основною ціллю організації є підтримка миру на планеті та розвиток дружніх відносин між країнами
Читати даліЯрослав Грицак презентував книгу “Нарис історії України: Формування модерної нації XIX-XX століття”
Книга написана доступною мовою без прикрас та перебільшень
Читати даліУ Чернівцях читатимуть вірші про Париж та Пауля Целана
22 червня відбудеться презентація дебютної поетичної збірки Павла Матюші «Париж.Сплін»
Читати даліКерівниця фонду Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон презентувала книгу рецептів
У книзі зібрані всі рецепти українських страв, які родина відтворила живучи в Америці
Читати даліПоетичні читання в Решетилівці, творчий вечір Ади Роговцевої та винний вечір у Полтаві
Чим відзначився перший день Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava
Читати даліУ Полтаві стартує Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava
Програма фестивалю 2019
Читати даліУ Чернівцях відбулася зустріч із німецьким письменником Гансом Берґелем
Колишній політичний в’язень розповів про європейську літературу на Буковині
Читати даліСтуденти УАЛу організували виставку з біографічними історіями чернівчан
Учасниками проекту «Бумеранг» стали 5 людей літнього віку
Читати далі