Зима в Чернівцях – чарівна. Дивно про це говорити в листопаді, але у тому мій здоровий (чи не зовсім) глузд. Коли місто вкривається білосніжним снігом, мороз малює на столітніх шибах візерунки, а закутані у теплу одежу люди поспіхом гуляють вулицями, то й відчуваєш, наскільки тут чарівно. Ідилія, що тут ще сказати? Але якби все було так гарно, то й не було би цього тексту. Тому ось і ложка дьогтю.
Зима чарівна саме тим, що вкриває снігом усе те, що ми так старанно викидаємо протягом усього року: сміття, сміття і ще раз сміття. Взагалі, цією бідою страждає нині весь світ, однак масштаби різні. Чернівецькі масштаби можна охарактеризувати такими словами: ми гуляємо вулицею і компанію нам складає пакетик із сусіднього фастфуду, який самотньо літає, піднімаючись то вгору, то вниз, завдяки вітру. Історія, між іншим, реальна. Смітників у нас малувато, об’єм їхній теж досить скромний, тому перший-ліпший вітер здіймає вгору все те, що лише нещодавно було обгорткою якоїсь булки. Крім того, заповнені смітники не залишають вибору людям, тому доводиться уткнутися очима в небо і ніби непомітно впустити з рук якусь пластикову пляшку. У цих випадках можна умити руки, мовляв, це не ми винні, а управління міста, яке не дбає про чистоту. Однак палиця має два кінці, і у «сміттєвому питанні», на моє переконання, діє колективна відповідальність.
Нерідко бачу, як люди викидають сміття де-небудь. Це якісь дрібнички, на кшталт недопалка, обгортки від цукерки, картонного стаканчика чи чергового календарика від кандидата в мери (особливий передвиборчий біль). Здавалося б, це ж такі невинні речі, все з картону, швидко розкладається і т.д. Та не все так просто. Сигаретний фільтр не паперовий, розкладається хіба паперова обгортка, а рудувата ватка ще довго мулятиме око. Календарики й стаканчики, покриті тонким шаром пластику, тому швидко не зникнуть, а про обгортки – взагалі мовчу.
І це ще не все. Знаходяться навіть індивіди, які домашнє сміття викидають просто на вулицю або в сквер поруч. Головне – подалі від свого дому, свого оплоту чистоти, а «лохи» хай вже розбираються. Маємо першопричину нашої біди – специфічне виховання, а якщо точніше, – його відсутність. Адептів такого «виховання» у народі звуть рагулями, таку ж класифікацію я буду використовувати надалі.
Рагулі стрічаються скрізь, не варто годувати себе й інших казками про кришталево чисту й вилизану Європу чи Америку. Вже багато років нам ставлять Захід за приклад, однак там теж є на що подивитися і нахмурити брови. У 2018 році мені трапилося побувати в Іспанії. У дорозі я вже уявляв, як гуляю цими чарівними вуличками під звуки фламенко і задоволено жую свій хамон. Однак реальність не така чарівна. Звісно, фламенко і хамон були, однак деякі вулички ніц не відрізнялися від чернівецьких. Графіті на стінах і сміття під ногами відразу навіяли мені спогад про рідні краї. Скверики теж бували недостатньо прибрані, ситуацію погіршувало те, що спекотний клімат не передбачає засилля трави, а тому все видно як на долоні.
Таке зустрічається десь на маргінесах, натомість історичний центр міста – зовсім інша справа. Бруківка підігнана ідеально, жодної обгортки чи недопалка, будівлі відреставровані і органічно вписані у сучасний світ. Європа – не утопія, але нам таки є чого в неї повчитися. Є певний мінімальний рівень комфорту і порядку, на який заслуговують громадяни і якого вони повинні дотримуватись. На мою думку, вони прекрасно знають, що невинне графіті в історичному центрі міста їм коштуватиме досить кругленьку суму.
Графіті – це ще одна грань чернівецького рагульства. Однак дуже спірна грань, тому варто за неї згадати. А почну з історичної довідки. Перші графіті ми можемо побачити ще в стародавніх печерах, де перші люди фіксували своє життя, обряди і взагалі все сакральне. Згодом археологи стали називати написи на стінах словом «Графіті». Наприклад, у Софії Київській теж є безліч графіті, які дряпали на стінах кияни княжої доби. Друге життя цьому терміну дала субкультура, яка виникла у 60-х-70-х роках в Америці, зокрема у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Філадельфії. Полягало воно у маркуванні територій своїм авторським підписом – «теґом». Себе ж адепти цієї культури називають «райтери». Оці складні закарлючки, здалеку схожі на літери – та, це теґи. Вже з часом культура розширилася і виникли повномасштабні графіті-малюнки, із своєрідним стилем та відточеною технікою. Оскільки американці дуже дбайливо ставляться до своєї власності і за її ушкодження можна постраждати фізично й морально, то й головними носіями графіті-культури стала муніципальна власність. Чудовий приклад того – Нью-Йоркське метро.
Графіті притаманні індустріальним районам та містам, вони додають яскравості старим сіро-бетонним заводам та пошарпаним депо. Також не варто забувати, що настінні малюнки все частіше стають відображеннями громадської думки. Врешті-решт, я просто назву ім’я Бенксі. Решту самі знаєте.
На одному з чернівецьких будинків, дорогою від річки Прут до вокзалу, красується напис «Янукович – прасті». Через деякий час з’явилася відповідь – до слова «прасті» хтось дописав закінчення «тутка». Ось таке «вуличне мистецтво» прекрасно репрезентує наші електоральні настрої і політичні дискурси. Що-що, а цей запис я б на фасаді залишив, може навіть обвів би рамкою.
Але повернемося до наших баранів. Графіті не зовсім пасує австрійській архітектурі Чернівців, сецесія і райтери трошки розминулися у часі. Таке мистецтво було би доречніше десь у совкових забудовах, де архітектори про відчуття стилю не чули і де так і проситься якась форма самовираження та ідентифікація. Натомість ми маємо цілу купу невмілих написів типу «тут був Вася», «Льоха – п*дор» і «Шахтар – чємпіон» а також геніталій всіх форм і конфігурацій, які ніякої естетичної цінності не несуть. І це ще не найгірше, бо ж останніми роками на стінах переважають рекламні написи від торговців наркотиками. Якщо зверху ми говорили про невинне юнацьке самовираження, то тут уже є конкретна проблема, яку необхідно вирішувати. І якомога швидше!
А тепер кинемо камінь і до владного городу. Якщо ми не можемо зупинити псування історичних фасадів міста, якщо у нас немає санкцій проти невмілих художників, то яке рішення залишається? Ліквідувати наслідки. Однак навіть цього на наших вулицях я не помічаю. Ось, наприклад, той прекрасний напис про «легітимного» я спостерігаю вже років так 4, не менше. Невже за той час нікому не прийшла в голову думка щодо перефарбування стіни? Невже ніхто не подумав про те, що було би добре замалювати хоча б рекламу наркотиків, бо це першочергова небезпека? Звісно ж, ні! Хай місцеві розбираються, купують фарбу, наймають людей.
Так і живемо. Мінімальний рівень комфорту доводиться створювати самим містянам, бо 9 кіл бюрократичного пекла ніколи не зупиняють свою службу. Але чи потрібно воно нам? Може краще вкрай зіпсувати це місто, а потім переїхати в нове?
Ми так пишаємось своїм «маленьким Парижем», але зараз він більше змахує на «маленький сарай». Чому так? Чому ми пишемо оди кохання коректором на сходах Турецької площі, а потім жаліємося про некультурність міста? Чому називаємо Чернівці брудними, а вночі справляємо малу потребу біля першого кращого ліхтарного стовпа? Мабуть, у кожному з нас живе маленький рагуль. І чим швидше ми його виженемо, тим швидше світ навколо очиститься. Ну, світ як світ, а рідна вулиця – точно.
Фото Єгора Дьоміна
Схожі публікації
У Чернівцях провели лекцію-інтерактив про ООН та Цілі Сталого Розвитку
Основною ціллю організації є підтримка миру на планеті та розвиток дружніх відносин між країнами
Читати даліЯрослав Грицак презентував книгу “Нарис історії України: Формування модерної нації XIX-XX століття”
Книга написана доступною мовою без прикрас та перебільшень
Читати даліУ Чернівцях читатимуть вірші про Париж та Пауля Целана
22 червня відбудеться презентація дебютної поетичної збірки Павла Матюші «Париж.Сплін»
Читати даліКерівниця фонду Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон презентувала книгу рецептів
У книзі зібрані всі рецепти українських страв, які родина відтворила живучи в Америці
Читати даліПоетичні читання в Решетилівці, творчий вечір Ади Роговцевої та винний вечір у Полтаві
Чим відзначився перший день Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava
Читати даліУ Полтаві стартує Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava
Програма фестивалю 2019
Читати даліУ Чернівцях відбулася зустріч із німецьким письменником Гансом Берґелем
Колишній політичний в’язень розповів про європейську літературу на Буковині
Читати даліСтуденти УАЛу організували виставку з біографічними історіями чернівчан
Учасниками проекту «Бумеранг» стали 5 людей літнього віку
Читати далі