Південь Хмельницької области приваблює туристів своєю природою: затоплене село Бакота, національний парк «Подільські Товтри». А ще історією, уособленням якої є Стара фортеця у Кам’янці-Подільському, місті, що займає третю сходинку в рейтингу кількости архітектурних пам’яток в Україні (після Києва та Львова).
Деякі люди вважають, що окрім фортеці та Будинку польського магістрату (Ратуші), дивитися тут більше нічого. Утім це не так. Хоч Старе Місто і постраждало під час Другої світової війни, багато укріплень і будівель вдалося відновити та як-не-як довести до ладу. У цьому матеріалі ми пропонуємо ознайомитися з п’ятьма не зовсім популярними локаціями, що варті вашої уваги під час подорожі до Кам’янець-Подільського і список яких склала екскурсоводка Юлія Гицина.
Нижня Польська брама
Розташована у каньйоні річки Смотрич і була одним із двох в’їздів до Старого міста. Дорога від неї вела до Верхньої Польської брами. Комплекс брами складався з Надбрамної башти з барбаканом, вартівнею, прискельним казематом та розташованою над ними Наскельною баштою. Загальна довжина укріплень, які були розташовані впоперек каньйону, сягала 180 метрів. Польська брама, що функціонувала в тандемі з Руською брамою (теж є у «топі») – це унікальна гідротехнічна оборонна споруда, яка давала змогу контролювати глибину річки і не мала аналогів у тогочасній Східній Європі. З’явився цей комплекс наприкінці 16 сторіччя, а назва походить від розташування в одному з мікрорайонів міста – Польських фільварках.
Наразі брама зачинена, тому що є аварійним об’єктом та потребує чергової реставрації. Але не хвилюйтеся! Якщо ви не намагатиметеся пробратися всередину, то вам нічого не загрожує.
Де знайти: Старопоштовий узвіз, поруч із готелем «Біля річки».
Руська брама
Розташована в яру річки Смотрич. Точна дата побудови воріт – невідома. Дослідники вважають, що ворота були збудовані у XV-XVI століттях. Фортифікаційні споруди складалися з чотирьох оборонних башт (Надбрамної, Вартової, Прибрамної та Прибережної), барбакана і оборонних мурів довжиною 230 м, які перетинали долину річки. Також до комплексу Руської брами входили шлюзи. Як ми вже зазначили, Руська брама була пов’язана із Польською, проте могла функціонувати окремо від останньої. На початку XIX ст. Руські ворота, як і фортеця, втратили своє оборонне значення і почали використовуватися як склади.
Зараз у приміщеннях цього унікального фортифікаційного спорудження діє музей старовинного військового обмундирування і зброї. У музеї є три зали. У першій залі представлена ствольна зброя, ядра, арбалети і стріли. У другій - можна побачити колекцію довгоствольних рушниць, а також великий кам’яний камін. Третя зала – лицарська, де представлені обладунки та колекція шоломів. У зв’язку з пандемією музей зачинений, втім у найближчому майбутньому його двері відчинять для гостей.
Де знайти: шукайте вулицю Руську.
Хрестовоздвиженська церква
Якщо ви вже побували біля Руської брами, то не пошкодуйте часу і прямуйте через підвісний міст до дерев’яної церкви, що збудована під стінами Старої фортеці у давньому передмісті Кам’янця, яке має назву Карвасари. Подейкують, що це ймення є перекрученим словом з перського «караван-сарай». Адже саме тут стояли каравани коней та верблюдів, які на своїх спинах тримали товар східних купців, під час 27-річного правління Османської імперії у місті (1672-1699 рр.).
Повернімося до «хрестовоздвиженки» (так називають її мешканці). Коли на тій місцині з’явилася однобанева біла церква, достеменно не відомо. Та згідно гіпотези архітекторки і реставраторки Ольги Пламеницької, кам’яна оборонна церква на Карвасарах могла з’явитися наприкінці XV-XVI століть. Перша згадка датується 1672 роком. І тут з’являється легенда: ніби заснувати церкву під стінами кам’янецької фортеці запропонував Дмитро Конашевич-Сагайдачний, аби збільшити могутність та міцність оборонної споруди, адже скелі, на якій вона стоїть, замало – потрібна ще віра. Під час володарювання турків церква була знищена. Пізніше її відбудували, та наприкінці XVIII сторіччя будівля занепала, тому вирішили збудувати нову. 1799 року почалося будівництво, а 1801 р. споруду освятив Каліннік Нагорський.
У радянські атеїстичні часи церкву закрили і з 1953 до 1965 року приміщення використовували як кінотеатр. Сучасники згадують, що на місце іконостасу повісили екран, але стільців для сидіння не вистачало – тож жителі Карвасарів приходили на сеанси зі своїми. Зараз храм відчинений для богослужінь, споглядачем якого можете стати і ви.
Де знайти: біля Руської брами після підвісного мосту.
Казарми Кам'янець-Подільської фортеці
Збудовані у XVIII ст. польським військовим інженером Станіславом Завадським під керівництвом коменданта фортеці Яна де Вітте. Вони входили в оборонний комплекс старого Кам’янця. Та через кілька років казарми втратили свою актуальність як військове укріплення, тому будівлю переробили у шпиталь, що проіснував там до 1918 року, бо пізніше на цій території діяла підпільна більшовицька організація до 1919. Далі була Друга світова війна, яка завдала казармам часткової руйнації. Після війни у приміщеннях розмістилася тютюнова фабрика, але на початку 90-х припинила своє існування.
Наразі будівля ніяк не використовується, хоча на території є невеликий склад біотуалетів. Хтозна, може ними ще німецькі загарбники користувалися…
Де знайти: вулиця Госпітальна, 14.
Миколаївська церква
Після відвідин казарм, вузеньким провулком Миколаївським, через триярусну дзвіницю, перший ярус якої є арковим проїздом з дерев’яними воротами, ви можете дістатися до найстарішого храму міста, який датується ще XIV сторіччям. Згадка про цю подію є у старовинній грамоті, що зберігалася у вірменському магістраті. Вірменин Синан Котлубей свідчив, що у 1398 році закінчив будівництво церкви святого Миколи і подарував її місту. Під час турецького панування у Кам’янці (1672-1699 рр.) церква стояла пошкодженою протягом 25 років. Лише на початку XVIII ст., коли місто знову стало польським, благодійник-вірменин Богдан Лятинович за власний кошт відновив церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці (саме таку назву вона мала з 1492 до 1840 року) і забезпечив храм усім необхідним.
У радянський 1962 рік церкву зачинили і використовували як спеціальний архів. У грудні 1990 року почалася реконструкція напівзруйнованої будівлі, яка тривала до 1997-го.
Головною святинею у Миколаївському храмі є ікона Миколая Чудотворця. За переказами, вона з’явилася у Кам’янці в другій половині ХVIII століття. Черговий Олександр розповів історію, про яку він дізнався від колег. Кілька років тому до храму завітав турист, аби сфотографувати зображення святителя Миколая. Та в нього нічого не вдалося – камера не показувала зображення, що сильно його здивувало. Тоді черговий, який був до теперішнього, запитав, чи молився мандрівник перед тим, як увійти до церкви. Той відповів несхвально, і черговий сказав підійти до ікони і помолитися так, як той знає. Коли турист виконав пораду, сталося диво – камера проявила зображення. А інакше і не могло бути, адже Кам’янець-Подільський – місто чудес.
Де знайти: в районі провулку Миколаївський та аркового проїзду триярусної дзвіниці.
Фото Дарини Урсуляк
