Минуло багато років з тих пір, як британський аристократ і бізнесмен Річард Крофт (Домінік Уест) зник в околицях Японії. Поліція давно припинила його пошуки, і всі вважають Крофта загиблим. Але його дочка Лара (Алісія Вікандер) відмовляється це визнавати. Тому вона не приймає величезний спадок батька і живе сама по собі, заробляючи як велокур’єр.
Коли дівчина все ж вирішує підписати документи, вона отримує від батьківського юриста головоломку, всередині якої можна знайти ключ до потаємної кімнати у маєтку Крофтів. Там Лара дізнається, що її батько був одержимий легендами про першу імператрицю Японії, яка нібито була могутньою шаманкою та володаркою життя і смерті. Згідно із древніми літописами, правителька була повалена і заживо похована на безлюдному острові Яматай біля берегів Японії. Крофт-старший зник безвісти, коли знайшов відомості про гробницю імператриці і відправився її шукати. Вивчивши батьківські щоденники, Лара на останні гроші відправляється в Гонконг, щоб найняти судно і повторити маршрут Річарда. Вона мріє знайти батька живим або мертвим.
Глядацька спільнота зі скепсисом віднеслась до новини про ігрову екранізацію. Професіонали теж робили невтішні прогнози і навіть припускали повне фіаско і мізерний бокс-офіс. У зв’язку із цим студія запустила жваву піар-кампанію стрічки, аби збільшити шанси на успіх. Очевидно, що босам не хочеться проґавити можливість розкрутити успішну франшизу (як це було із провальною стрічкою "Король Артур: Легенда меча").
Причіпок було вдосталь, і більшість із них виглядала доволі кумедно: то у нової Лари груди не достатньо великі (хоча у грі 2013 року їх знатно зменшили задля підкреслення юності археолога), то глядачам не зайшли ідентичні до ігрової сцени, зняті з того ж ракурсу, то Алісія Вікандер не підходить на головну роль. Загалом, можна відзначити, що образ упевненої і супергероїчної Анджеліни Джолі відійшов на другий план у ребуті 2013-го. Лара постала перед геймерами в образі недосвіченої і вразливої дівчини, яка робила свої перші кроки на шляху до слави. Тож, як зазначив режисер стрічки Роар Утхауг, головною метою фільму було зобразити Лару як атлета, яка, як і будь-який спортсмен, переживає виграші і поразку. Тому підбірка образу в яблучко.
Що можна сказати про головну героїню і про сама акторку? Усе класно. Для найбільш прискіпливих фанатів – на рівні. Алісія Вікандер справді старанно готувалась до ролі і виконала її чудово. Волтон Гоггінс врятував недосконало прописаний образ лиходія своєю харизмою, через що він виглядав більш виграшно.
Деніел Ву, якого толерантно тицяли на обкладинки з Ларою, так і не розкрився, тому про його гру судити важко. Для Inclusion Rider ще зарано. Однак незрозуміле тільки одне: спершу цей чувак виглядає доволі кволо, а на острові починає усіх мочити як заправський командос. Те відчуття, коли хочеш зрубити бабла на китайському ринку, і робиш усе можливе. До біса толерантність. У Голлівуді “кольорових” додають задля підвищення зборів у певних регіонах.
Порівнювати сучасну "Розкрадачку гробниць" зі старими фільмами є сенс, але не слід доводити це до фанатизму. Єдине, що справді цікавить глядачів, чи змогла Алісія Вікандер не осоромити спадщину Анджеліни Джолі, яка органічно виглядала у цій ролі. Однозначно стверджувати не можна і, скоріше за все, не варто, тому що це не продовження. Фільм знятий на основі ребуту ігрової франшизи 2013 року. У центрі подій молода і недосвідчена Лара, яка й не знає про своє легендарне покликання. Чи впоралася саме із цією роллю Алісія? Безсумнівно так!
Щодо аналізу якості екранізації теж виникають питання. У трейлерах нам тільки і показували карколомні трюки з гри, які знімальна група втілила у фільмі. Вони і стали предметом обурень. Однак з історії самої гри було взято тільки фабулу, а основний перебіг подій був прописаний окремо (що теж тішить, тому що сценарій гри свого часу не сварив тільки лінивий). Утім це не виграшна стратегія, оскільки із сюжету прибрали побічних персонажів, які робили історію цікавішою і Лару розкривали з різних сторін.
Перший акт фільму приголомшливий. Він є зразковим прикладом зйомки захопливого пригодницького кіно. Тут і оригінальні погоні, і експозиція, і добре прописана зав’язка. Однак далі, коли історія підходить до подій гри, починається етап, який і не сподобався фанатам. Тобто не можна догодити повністю і прихильникам ігрової серії, і самим глядачам, які прийшли на сеанс, тому що колись їм сподобалась Анджеліна Джолі у ролі авантюрного археолога. Ситуацію рятує те, що режисер і його команда справді клопітко працювали над стрічкою, а тому двоякість не призводить до стагнації якості. Ігрове першоджерело не дає сформувати самостійний сюжет, що часто стає причиною провалів подібних екранізацій. На щастя, творці знали міру і підійшли більш розважливо до написання сценарію.
У другому акті залишились усі миттєвості загравань із фанатами, а третій, у свою чергу, виводить оповідь на рівень, задуманий режисером.
Найбільшим плюсом стрічки як не дивно виступив екшн. Його тут багато, він різноманітний і захопливий. Про сюжет важко судити, тому що "ну якби у грі все всіх влаштовувало, а це екранізація, тому і критикувати сенсу немає". Так, можна і позгадувати квадратні груди Лари у перших іграх (а-la "раніше і трава була зеленішою") і резюмувати, що з історією тут все ідеально. Однак чи то першоджерело, чи скромна лінь режисера, все ж іноді вносять в оповідь нудьгу. Кінцівка типова і ще й з натяком сиквелу. Тобто у студії амбіційні плани на цей проект і так просто задаватись вона не планує.
Атмосферу загадкових і неймовірних пригод також псує відсутність процесу розгадування головоломок. Вони є основою гри. Це робить геймплей цікавішим і змушує довго кумекати над складними рівнями. У фільм цієї фічі не завезли, тому прийому "десь крутнув" достатньо для розгадування вікових таємниць.
У Голлівуді настирливо ходять новини про екранізацію пригод Нейтана Дрейка. Скоріше за все, вийде стандартне копіювання усіх фішок Лари. На іграх уже натренувалась, тепер можна і кіно пускати у розробку.
"Розкрадачка гробниць: Лара Крофт" – це драйвова стрічка з якісним екшеном і постановкою. Якби не ігрові умовності, з цього задуму міг би вийти приголомшливий фільм.
Дивився Дмитро Сидоренко