Камбек Кіану Рівза після довгої паузи викликає дисонанс. З одного боку це успішна франшиза "Джон Вік". Натомість решта стірчок – це сумбурні або трешові твори. Блякле "Екзотичне весілля", дурнувата "Хто там", безглузда "Сибір". Кіану чимось нагадує Ніколаса Кейджа, який останнім часом усе не може вистрілити з пристойним тайтлом. Обидва актори внесли неймовірний вклад в індустрію. Проте сучасні режисери чомусь не поспішають тішити їх хорошими ролями. Крім того, Кіану Рівз уже вшосте виступає продюсером сумнівного проекту.
Вчений-біолог Віл Фостер (Кіану Рівз) займається теорією переносу людської свідомості у штучне тіло. Коли його дружина та діти гинуть в автокатастрофі, дослідник вирішує негайно перейти до практики. Однак провести операцію вельми непросто. Лабораторія знаходиться під наглядом уряду, а сам процес суперечить усім існуючим законам. Зрештою, Вілу за допомогою колеги вдається створити клонів. За лічений проміжок часу науковець має зрозуміти, як інтегрувати свідомості у тіла та змусити їх працювати.
Основна тема фільму близька актору. Цього разу він зіграв на повну. У центрі подій людина, яка переживає тяжку втрату. Віл Фостер усіма способами намагається створити диво, проти якого виступає весь "цивілізований" світ. Але реалізація цієї ідеї бажає кращого. Голлівуд роками експлуатує картонний сюжет: "Чи приживеться людська свідомість у штучному середовищі?", "Як зміниться так звана душа?", "Що стане зі спогадами та рисами поведінки?" Нещодавно у тренді були гуманізовані андроїди. Ця хвиля справді викликала сумніви до футуристичної утопії, змусила замислитись над перспективою. А режисер Джеффрі Начманофф робить крок назад у ланцюгу роздумів. Чи вдасться повернути мертву субстанцію у виведений резервуар?
"Франкенштейщини" ми надивилися вдосталь. У цьому плані "Репродукція" не демонструє бодай крихти креативу. Жанр Sci-Fi із кожним роком деградує все більше. Трилер "Анігіляція" довів, що псевдонауковими термінами можна прикрити діри у сюжеті та відсутність мотивації у персонажів. Віл Фостер має загальну мету "Врятувати близьких". Шляхи її втілення, послідовність дій чи банальний аналіз ситуації не турбують протагоніста. Йому вистачає стартового визначення. Відповідно, якщо немає розписаного плану, то хронометраж між ключовими етапами приходиться розтягувати. Виглядає це так: "Ну я на славу відмахався. Тепер можна забити вакуум термінами з "Вікіпедії"".
Інколи "Репродукції" вдається поставити комплексні та важливі питання. Але розв’язати цю задачу неможливо або нудно. У фільмі відсутній челендж як для глядача, так і для героя. Наукова фантастика більше не приваблює маси захопливими історіями. Фанати не сприймають цю маячню. Віл отримує вирішення проблем нізвідки. На початку стрічки над моральною стороною його вчинку парилися всі сторони конфлікту. У фіналі – всім байдуже.
"Репродукція" – флегматична дискусія на культову тему. Навіть сценарії для науково-популярних роликів на YouTube – на рівень вище. Технічна сторона виконана жахливо. Операторська робота є. Ви бачите картинки, от і добре. Про неординарні прийоми та переходи слід не згадувати. Твіст наприкінці легко вгадується і ніяк не компенсує глядачу втрачений час. Він виморочено емоційний та прямолійнійний.